/Files/images/Photo0579.jpg Історія закладу освіти

Заснування школи

Богданівська школа існує з 1893 року. Це була селянська хата, яку на кошти громади купили в якомусь селі, перевезли в с. Богданівку і поставили в центрі села, біля церкви. Школа була чотирикласна. У одному приміщенні навчалися учні 4 класів. Сиділи по рядах. Один клас писав, другий розв’язував задачі, третій відповідав на питання вчителя. Вчилися діти заможних селян, які могли заплатити за навчання і були вільні від роботи навесні та восени.

У 1895 році донька видатного педагога К. Д. Ушинського – Надія Костянтинівна , збудувала для богданівських дітлахів першу справжню школу – справжній храм знань. Вона наймала вчителів, платила їм зарплату, турбувалася про дітей. На Різдво та Пасху Надія Костянтинівна висилала гроші на подарунки дітворі або привозила їх сама.

На початку 30-х років ХХ століття в селі існувала лише початкова школа,а вже у 1932 році з’явилася школа-семирічка. Першим директором школи був Явір Іван Васильович, уродженець с. Івот, член ВЛКСМ. Пізніше він працював завідуючим Шосткинського районного відділу народної освіти. З початком Великої Вітчизняної Війни пішов на фронт. Добру пам’ять про себе залишили і інші вчителі, зокрема учитель хімії та біології Буйков Кирило Йосипович. Вчитель початкових класів Курило Іван Михайлович уміло поєднував вчительську працю із суспільно-корисною працею на селі. Він редагував стінну газету «Колос», в якій влучно висміював ледарів, хуліганів, чим зміцнював громадський порядок на селі. Досвідченим викладачем історії та географії був Пилипенко Олексій Степанович, учасник ВВВ, підполковник Радянської Армії.

Після Явора Івана Васильовича директором Богданівської семирічки став видатний громадський діяч Артамонов Павло Зіновійович, який першим із Шосткинщини закінчив заочно Ніжинський педінститут.

З вересня 1943 року директором стала Артамонова Тетяна Володимирівна.

У 1943 році фашисти, відступаючи з села, спалили школу, тож заняття проводили в селянських домівках. В цей час у школі працювала Паша Яківна Захарченко, яка після закінчення школи, як найкраща учениця, сама вела клас і заочно навчалася у Новгородському педучилищі. Також у школі працювали Марія Порфирівна Нагорна, учитель молодших класів,Савінова Марфа Терентіївна, учитель історії, Лавреха Меланія Яківна, вчитель німецької мови і завуч. Саме ці вчителі по всьому Шосткинському району збирали меблі для школи, ремонтували . наймали сільські хати під школу і вже 1 жовтня 1943 року почалося навчання дітей.

В 1955 році почалося будівництво центрального приміщення школи, а в 1960 в зв’язку із законом про реорганізацію семирічних шкіл у Богданівці школа стала восьмирічною. Також у тому ж 1960-му році в селі відкрилась вечірня школа.

У 1967 році на базі восьмирічної було організовано середню школу, а в 1969 році школа випустила своїх перших випускників.

Важлива в той час подія відбулася у 1967 році. За зразкові успіхи в роботі школу було нагороджено перехідним червоним прапором.

З листопада 1972 року по серпень 1975 року директором школи був Дюндік Михайло Михайлович. Викладаючи у школі хімію,він заочно навчався у Ніжинському педінституті. Став першим організатором в Богданівській школі: саме під його керівництвом учні займалися суспільно-корисною працею.

Розташовану в декількох приміщеннях стару школу богданівці з теплотою називали «академмістечком».

У 1974 році при школі вперше відкрилися табори праці та відпочинку, а в 1980 було створено підготовчу групу для шестирічних дітей.

Колотуша Михайло Григорович був призначений директором в серпні 1977 року, також був викладачем історії.

У 1984 році йому на зміну прийшов Чанцев Анатолій Михайлович, викладав фізику, математику, інформатику.

З 1987 до 1999 року директором школи була Чанцева Надія Василівна, яка доклала чимало зусиль до будівництва нової школи. У 1986 році був закладений фундамент…і все. Перебудова, розпад Союзу. Фінансування припинилося. «Дивлячись кожен день на фундамент, не мирилась з тим, що це – кінець. Поїхала до Міністерства, до депутатів Верховної ради від нашого району, в обласне управління капітального будівництва. Стукала у всі двері! І допомогло! І довгобуд ожив,» - розповідає Надія Василівна кореспонденту газети «Шкільне сузір’я» ( №2 (24) від 07.02.2007)

7 лютого 1997 року нова школа відкрила двері для дітей.

З 2000 року до 2003-го директором школи була Гончарова Олександра Костянтинівна.

З 2003 року і до кінця 2015 року директором була Кудрявець Ніна Іванівна. Саме завдяки її самовідданій праці нашу школу називають "перлинкою".

З початку нового 2016 року директором нашого закладу є Овсієнко Оксана Миколаївна.

Кращі вчителі.

Учитель… Яке прекрасне й рідне слово!

Ми з ним йдемо у світле майбуття,

Пірнаєм в море мудрої науки,

Щоб потім вийти до самостійного життя.

Потапенко Микола Петрович народився 30 листопада 1924 року у с. Об’єднане Чернігівської області. В 1941 році отримав середню освіту в цьому ж селі, а вже у 1943 році пішов на фронт, мав нагороди: був нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня, медаллю «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945рр.». Потім закінчив Новгород-Сіверське педагогічне училище, Глухівський учительський інститут, фізико-математичний факультет Сумського педінституту.

З 1947 року працював у Богданівській середній школі, де викладав фізику. Першим у районі створив простий і зручний планетарій. Багато років працював над оформленням та впорядкуванням фізкабінету, який потім посів одне з перших місць в області. За досягнуті успіхи в справі навчання підростаючого покоління він нагороджений значком «Отличник народного образования». Йому присвоєно звання «учитель-методист». Також Микола Петрович був відзначений медаллю «За доблестный труд».

Після закінчення Полтавського педінституту у 1962 році в Богданівку приїхала працювати молода вчителька історії Огер Олександра Василівна. Колеги та учні називають її учителем від Бога, Учителем з великої літери. Окрім викладацької роботи Олександра Василівна проводила заняття краєзнавчого гуртка, під її керівництвом були зібрані цінні та цікаві матеріали для музею, організовувала для вихованців екскурсії по країні. Робота вчительки була достойно оцінена – звання «Старший вчитель», «Відмінник народної освіти». Нинішній директор школи Кудрявець Ніна Іванівна в одному з випусків газети «Шкільне сузір’я» говорить : «Ніколи не забуду її учительську мудрість: кожна дитина талановита, яку не можна карати двійкою. Мабуть, це і було основою для нашої дитячої поваги, шанобливого ставлення до вчителя і прсто людської вдячності до Пані вчительки.»

Видатні випускники.

Великоконь Григорій Іванович народився 23 вересня 1920 року в селі Богданівка Шосткинського району. Навчався в школі , потім працював у колгоспі. У 1940 році був призваний до лав Червоної Армії . на початку ВВВ служив на Далекому Сході командиром відділення. З 1943 року воював на Центральному, 1-му Білоруському фронтах, тричі був поранений. Нагороджений медаллю «За відвагу».

Бабич Андрій Якович народився 11 лютого 1918 року в бідній селянській родині в с. Богданівка. Після навчання в школі вступив до Шосткинського хіміко-технологічного технікуму. У 1938 році після випуску з технікуму вступає в друге Ленінградське Червонопрапорне артилерійське училище і служить в Радянській армії. З перших днів Великої Вітчизняної – на фронті.

У 1948 році закінчує з відзнакою Московську сільськогосподарську академію ім. Тимирязєва. Працює головним агрономом Шосткинського МТС , а потім головою колгоспу ім. Богдана Хмельницького в рідному селі. За час його керівництва колгосп був нагороджений багатьма почесними грамотами, був передовим у районі. В шкільному музеї зберігаються багато з цих грамот . серед них, зокрема, є диплом учасника виставки досягнень народного господарства СРСР 1976 року.

Був нагороджений багатьма медалями, орденами Вітчизняної Війни І та ІІ ступенів, Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, «Знаком Пошани».

Сало Іван Васильович народився

16 січня 1941 року в с. Богданівка в сім’ї службовця. Закінчив у 1973 році Московський юридичний інститут, факультет правознавства.

З 1962 року працював економістом, старшим економістом, завідуючим Шосткинським міськфінвідділом, у 1982 -1992 рр. – заступником голови Сумської облдержадміністрації (начальник облфінуправління), з 1994 року – начальником Управління Національного банку України в Сумській області.

Іван Васильович – доктор економічних наук (1996 р.), заслужений економіст України (1997 р .), професор ( 1999 р.). автор понад 70 наукових праць, з них 8 монографій і 5 брошур в галузі економіки, зокрема, в фінансово-кредитній сфері. Дійсний член Української академії інформатики, депутат Шосткинської міської (1972-1982рр.), Сумської обласної рад ( 1982-1994рр.). нагороджений орденами «Знак Пошани» (1981), Преподобного Нестора Літописця (1999), Різдва Христового ІІ ступеня за заслуги перед церквою (2001), відзнаками Міністерства фінансів СРСР і ЦК профспілки «Отличник финансовой работы» (1989), Національного банку України «Почесна відзнака Національного банку України» (2001).

Твори: «Фінанси в ринковій економіці»,1993; «Державне управління фінансами в ринковій економіці», 1994; «Бюджет і фінансова політика України», 1997; «Ринкова економіка», 1999; «Економічна інформатика»,2000; «Фінансово-кредитна система України – Росії (XVIII – XXст.), 2000; «Сумщина: від Київської Русі до сьогодення», 2003.

Захарченко Микола Михайлович народився 24 квітня 1940 року в с. Богданівка.

Його батько, Михайло Акимович, як і батьки його ровесників, загинув на фронті. Через багато років він знайшов могилу свого батька під містом Гомель в Білорусії. Там під час проведення Чернігово- Прип’ятської операції в жовтні-листопаді 1943 року полягло більшість богданівців. В своєму вірші «Встреча с отцом» , опублікованому в газеті «Правда» у 2000р. він писав:

У холма, где лежишь, воды Сож катит плавно,

Воздух пьян от настоя сосны, рзеды…

Говорила мне мать, как о чем-то о главном:

На тебя я похож, как две капли воды.

Как мне знать, если фото сгорели в огне?

Образ твой для себя я слепил из рассказов.

Ты мне снишься порой, но скажу: и во сне

Твоего я лица не увидел ни разу.

Про своє рідне село він напише у вірші «Богдановка»:

Кто имя дал тебе такое?

Кто первым выбрал здесь жилье?

Ты Богом данное, родное

Село, Богдановка, мое!

Коль взять глубинные подходы,

То я сказать могу одно:

Здесь князя Игоря походы

Твое посеяли зерно.

А может, было все иначе,

Но вот, что я уж сам познал:

После войны с колхозом Бабич

Тебя из пепла поднимал.

И ты, как Феникс, возродилось,

Став крепче, лучше, красивей.

Здесь столько много поселилось

Прекрасных, праведных людей.

Когда тебя я вспоминаю,

Я вижу пышные луга, к

Которых вечно окружают

Десны крутые берега.

Я вижу пойму, где весною

Разлив доходит аж до хат,

И небо в звездах над тобою,

И солнца золотой закат.

Я слышу жаворонка в небе

Над полем, где росла свекла,

И чую чудный запах хлеба,

Который бабушка пекла.

Я вижу журавли-колодцы,

Сосновой хаты свежий сруб,

И церковь, светлую, как солнце,

Где был когда-то сельский клуб.

Я вижу школу. Класс холодный.

И до последних своих дней

Мне не забыть лик благородный

Моих родных учителей!

Село, ты мне казалось раем,

Быть может, это потому,

Что здесь мы с другом Николаем

Любили девушку одну.

Отсюда нас страна призвала

Себя надежно защищать.

Но, связь с тобой не прерывая,

Стремился я к тебе опять.

Прости меня, село родное,

Что я сегодня не с тобой…

Ты – место для меня святое,

А я душой и сердцем твой.

Закінчив Микола Михайлович технікум, Ленінградське воєнно-політичне училище, Горьківський держуніверситет. Більше 30 років прослужив на різних посадах у внутрішніх військах. Полковник у відставці. Нагороджений орденом «За службу Вітчизні» в збройних силах СРСР ІІІ ступеня, багатьма медалями. Є заслуженим працівником МВС.

Микола Михайлович є автором поетичного збірників віршів та поем «Возвращение к истоку» ( 2000р.), «Триптих» (2008р.), в якій продовжує тему любові до рідного краю, до жінки, співпереживає подіям, які відбулись в країні після розвалу СРСР. Його поема «Іван Кожедуб» розповідає про життя та бойовий шлях легендарного льотчика, тричі героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба, земляка та знайомого автора збірки . Друкувався в багатотиражках , газетах «Правда», «Радянська Росія», «Московский север», журналі «На бойовому посту».

Школа сьогодні.

Нинішня школа зовсім не схожа на ту, яка була раніше…

Сьогодні Богданівська школа – це вже не семирічка, не восьмирічка, не сердня… Сьогодні – це навчально-виховний комплекс…

Дати учням якісну освіту, створити умови для розвитку творчих здібностей особистості, виховати патріота , сформувати навички здорового способу життя - завдання вчителів та вихователів

Методична проблема: «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом впровадження інноваційних технологій»

Навчально-виховний процес здійснюють 20 педагогічних працівників. З них мають:

Вищу категорію-11

І категорію- 4

ІІ категорію-4

«Спеціаліст»-1

У НВК навчається 65 учнів та виховується 16 дошкільнят.

Для організації навчально-виховного процесу діють:14 навчальних кабінетів, комп’ютерний клас, спортивна зала, бібліотека,майстерня, їдальня.

Дошкільний навчальний заклад відвідують діти з трьохрічного віку.

Комп’ютерний клас налічує 19 комп’ютерів, із них 10 комп’ютерів останнього покоління. Інформатика вивчається з 2 класу.

У школі створені належні умови для навчання дітей шестирічного віку.

Вчителі використовують проектні технології на уроках та позакласних заходах.

Кожен четвертий учень у школі –представник національної меншини ромів.

Футбольна команда та волейбольна команда дівчат (тренер Линок А.А.)- переможці районних змагань .

У лютому 2012 року Богданівський НВК відзначав своє 15-річчя. На цей ювілей зібралося багато гостей, ветеранів, батьків, учнів. Слова вдячності звучали і на адресу людей, які доклали зусиль до будівництва нової школи, і ,звичайно, на адресу Кудрявець Ніни Іванівни, завдяки якій Богданівську школу називають «перлинкою».

Україно, квітко вечорова,

Слухай пісню, що в душі звучить.

Є для тебе новина чудова:

День народження святкує школа свій.

Школо, стоїш величава, красуня-споруда,

Стоїш мовчазна, піднявши біляве чоло,

І тільки небесно-срібляста полуда

Несміло загляне тобі у вікно.

Та діток веселих дзвінкі голоси

Розбудять тебе на світанку

Й по всіх кабінетах тобі прозвучить:

«Доброго, доброго ранку!»

Оживаєш, смієшся ти їх голосами

Відблиск сонця точений в твоєму вікні

Як і раніше ведуть за руки дітей своїх мами,

Доручивши тобі найдорожче в житті.

Наша школо, чи вистачить сили

Пройти через роки й віки?

Й тепло сердець, яке дали тобі діти,

Чи вистачить сил зберегти?

15 років… Багато чи мало

Стежок покоління тобі протоптали?

Скількох ти стрічала, скількох проводжала!

Так 15 років – багато чи мало?

О.Захарченко, вчитель української мови та літератури

Адреса НВК:

41111, вул Зоряний Шлях, 104, с.Богданівка, Шосткинського району, Сумської області

((05449)36-4-17

e-mail: bogdanivka_nvk@ukr.net

Директор школи - Овсієнко Оксана Миколаївна.

Заступник директора з навчально-виховної роботи – Калачевська Вікторія Сергіївна

Педагог-організатор - Чанцева Надія Василівна

Шкільний психолог - Дюндік Євгенія Андріївна

Кiлькiсть переглядiв: 120

Коментарi